“Славетне життя Ей-Джея Фікрі”

FikriАнотація на привабливій обкладинці детально пояснювала сюжетну задумку: похмурий вдівець Ей-Джей живе на острові, де тримає єдину місцеву книжкову крамницю. Він страшенно сумує за дружиною, багато п’є й не бачить у подальшому житті особливого сенсу.

Аж раптом у магазині з’являється дворічна дівчинка-підкидьок. Цей “дарунок долі” Ей-Джей, звісно, хоче віддати у відповідні державні органи, бо самостійно займатися важкою справою виховання навіть і не думає.

На подив дівча виявляється добре, кмітливе, слухняне й несподівано наповнює повсякденність Ей-Джея новим приємним змістом. Герой сам не помічає, як починає зцілюватися від туги, заразом змінюючи на краще життя всього острова.

Я очікував, що отримую маленький (240 сторінок) солодкий роман із хепі-ендом, який почнеться вже приблизно в другій главі й буде тривати аж до самого фіналу. Але Ґабріель Зевін приховала на сторінках легку детективну інтригу, декілька дотепних твістів і вдало збудувала загальну хронологію. Події відбуваються упродовж приблизно десяти років. Історія мінімум пару разів різко змінює настрій, встигає як слід насмішити й розчулити.

Як будь-яка мелодрама, “Славетне життя…” маніпулює почуттями. Тільки-но Зевін майстерно не перетинає межі, за якою спроби зіграти на емоціях стають занадто очевидними. Можливо це трохи наївна, але щира і зворушлива історія. Принаймні, мені так здалося.

Advertisements

“Тінь вітру”

ShadowsOfTheWindЯ побачив цю книжку в добірці творів у жанрі магічного реалізму й це остаточно переконало прочитати її. Я знав, що “Тінь” – перший роман популярного циклу. Але що від нього очікувати – не здогадувався.

Дія починається в Барселоні, якраз після закінчення Другої світової. Хлопець Даніель, головний герой, дізнається від свого батька про таємничий Цвинтар книжок – фактично, величезну заховану в місті бібліотеку, де зберігаються забуті твори. Там Даніелю дозволяють вибрати один том, щоби символічно стати його охоронцем. У руки хлопчика потрапляє “Тінь вітру” маловідомого автора Хуліана Каракеса.

Книжка виявляється настільки захопливою, що Даніель вирішує дізнатися всі можливі подробиці про її автора. Це рішення докорінно змінює життя хлопця. Адже з’ясовується, що історія створення роману щільно обплутана різними таємницями. Даніель починає розбирати їх шар за шаром, непомітно для себе повторюючи, проживаючи в певних деталях біографію самого Хуліана Каракеса.

“Тінь вітру” смачно написана і чудово перекладена. Я не знаю іспанської, але жодного разу не виникало відчуття, що український переклад заважає стилю Карлоса Руїса Сафона. У нього цікаві детальні персонажі, текучі діалоги, а Барселона постає місцем безлічі тайн.

Щодо обіцяного магічного реалізму – його тут, будемо чесними, немає. Лише на початку сюжету здається, що ось-ось відбудеться дещо дійсно містичне. Згодом розумієш: “Тінь вітру” – це абсолютно життєва історія, але із сильною детективною інтригою і величезною кількістю неймовірних збігів обставин.

А ще “Тінь вітру” відчайдушно мелодраматична. Місцями – буквально на рівні латиноамериканського мила. Книга навіть регулярно проговорює вже знайому інформацію, як серіал повторює сам себе після рекламної паузи. І відкладає фінал, коли все, у принципі, уже з’ясовано. Це втомлює. “Тінь вітру” – гарний роман, який, на мою думку, був б значно кращим без подібних перебільшень.