Альцгеймер – не вирок!

TheEndofAlzheimerРаніше, коли людство було більш примітивним, а люди жили порівняно недовго, проблема хвороб, які виникають із віком, не стояла так гостро, як зараз. Але тривалість життя збільшилася й перед людиною постали нові страхи. З деякими, навіть за умов своєчасного діагностування, нічого не вдієш.

Деменція, на жаль, одна з таких хвороб. І перспектива поступово втратити себе, як особистість, перестати бути людиною, зрозуміло лякає.

“Альцгеймер – не вирок!” (в оригіналі книжка називається The End of Alzheimer’s) звісно не дає гарантованого способу лікування. Але містить поради, які допоможуть знизити риски появлення деменції.

Книга дуже детально – як для пересічного читача – розглядає біологічні особливості мозку і його взаємодії з іншими системами тіла. Написана вона не простою мовою – потонути в спеціальних термінах легко. Навіть не уявляю як би читав її англійською (та й у перекладі я, зізнаюся, пропускав деякі шматки тексту з надмірними подробицями).

Але, власно, рекомендації з підтримання здоров’я чіткі, зрозумілі і зведені в зручну таблицю. До речі, багато порад змусили згадати іншу важливу книжку – Why We Sleep. І можна сміливо сказати, що багатьом із нас ці настанови не сподобаються. У сучасному ритмі життя важко спати не менш як 7–8 годин, втриматися від надмірних порцій солодкого, контролювати вживання алкоголю й регулярно займатися корисними фізичними вправами.

З іншого боку, робити це набагато легше й дешевше, ніж лікуватися від наслідків. Для розумної людини – а ми все ж таки саме такі, homo sapiens – вибір здається очевидним.

Advertisements

The Cold War: A New History

TheColdWarПорівняно сучасна (перша публікація цієї книги була у 2005-му році) спроба аналізу подій Холодної війни, починаючи з закінчення Другої Світової й до зникнення з мапи Радянського союзу.

Написано дещо сухо, але одночасно об’єктивно. Автор вправно балансує між позиціями наддержав і пропонує доволі критичний аналіз ключових подій протистояння. Сподобалася велика кількість цитат із мемуарів, щоденників, спогадів. Особливо – думки політичних і військових лідерів щодо ядерної зброї. Спочатку її вважали ультимативним козирем, але швидко зрозуміли, що практична користь ядерних зарядів невелика, а шанс розпочати ланцюгову реакцію тотального знищення занадто високий.

Якщо ви не особливо знайомі з історією Холодної війни, то знайдете в книзі немало цікавих фактів. Блеф Хрущова про обсяг ядерної зброї в СРСР наприкінці 50-х (якої насправді було лічені одиниці); впертість Мао Цзедуна, що не хотів визнавати культ Сталіна; паніка в США після того, як радянська ракета збила літак-шпигун U-2, а його пілот попри ціничні сподівання залишився живий і потрапив у полон; тощо.

Окрема глава присвячена Горбачову, якого вважають людиною миру на Заході, і майже не зрадником – на теренах колишнього СРСР.

Власне, на розпаді Союзу автор ставить крапку. Але події сьогодення вже закликають доповнити аналіз новою главою. Очевидно, що Росія під керуванням Путіна тужиться повторно створити у світі другий політичний полюс, повернути під свій безпосередній контроль хоча б найближчі країни, і тим самим виводить глобальний конфлікт на новий рівень. США й Росія сперечаються через балістичні ракети, Трамп у своєму скандальному стилі загрожує стримати Росію завдяки нарощуванню ядерного арсеналу, НАТО раптово отримала новий сенс існування, а країни Європи серйозно і відкрити говорять про ризки війни.

Дещо нагадує, чи не так?

Why We Sleep

Why We SleepГадаю, майже кожен, хто прочитає цю книгу, дасть собі обіцянку намагатися спати не менше сьоми годин на добу.

Why We Sleep (у російському перекладі “Зачем мы спим”) детально й одночасно доступно пояснює які процеси відбуваються в тілі людини під час сну, і як сон взагалі впливає на наше самопочуття і здоров’я, на спроможність запам’ятовувати інформацію, на ефективність роботи тощо.

Інформація дещо шокуюча: навіть одна доба без достатньої кількості часу в царстві Морфея вже критично знижує важливі показники – наприклад, здатність імунної системи боротися з вірусами. Багато уваги книга приділяє, звичайно, сучасному темпу міського життя і гаджетам, які можуть перешкоджати нормальному виробленню “сонного” гормону мелатоніну.

Усі висновки будуються (як і повинно бути) на результатах досліджень. Окремо обговорюється специфіка різних вікових груп і розбираються нюанси, пов’язані з снодійними ліками.

Книга, буває, трохи втомлює медичною інформацією й по декілька разів повторює однакові тезиси в різних главах. Але це незначні недоліки в порівнянні з цінністю інформації. Why We Sleep сміливо можна порадити кожному.

“Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга”

AdmissionsОригінальна англійська назва “Admissions” (тобто, “визнання”) набагато точніше відображає зміст цієї книжки. Уже немолодий і досвідчений нейрохірург Генрі Марш розповідає в ній про своє життя, роботу, мандри світом (які зазвичай були пов’язані з лікарською практикою). І робить це з неймовірною щирістю.

Марш не боїться визнавати болючу недосконалість світу і професії лікаря. Його роздуми наповнені гіркими правдивими спостереження.

Хірурги часто роблять помилки, але рідко визнають їх. Щоби стати гарним фахівцем треба в прямо сенсі потренуватися на живих пацієнтах (як би цинічно це не звучало), а далеко не все новачки роблять вірно. Бідні країни – до яких, звісно, належить і Україна – мають погану систему охорони здоров’я й через це серйозні хвороби часто діагностуються занадто пізно, коли врятувати пацієнта або надто складно, або неможливо зовсім. Багаті країни, навпаки, схильні до надмірного, непотрібного лікування хворих через бажання викачати з них ще більше грошей. Скрізь роботі лікарів заважає страшна й нудна бюрократія, а інколи – і певні особливості місцевої культури.

Марш багато розмірковує про евтаназію, яка в сучасному світі – де люди загалом живуть набагато довше, ніж колись – стає все більш актуальною. Медицина не навчилася лікувати, наприклад, деменцію. Вона не може як слід впоратися зі стражданнями фатально хворих на рак. Багатьох із тих, хто доживе до поважної старості, чекає не такий уже і шляхетний кінець. Тому чому би не дати їм право свідомо піти, спокійно і з гідністю, а не змучувати операціями, що не рятують, а просто відкладають неминуче на короткий час, заповнюючи його болем.

“Ні сонце, ані смерть”, безперечно, важка книга з важливими, але вкрай непростими темами. Читаючи її, я постійно робив паузи: відкладав книгу з важким подихом і занурювався у власні (доволі темні) роздуми, розмірковуючи над спостереженнями Генрі Марша.

А що здивувало у фіналі щоденників – так це контрастний, доволі оптимістичним висновок. Цінуйте свій час, говорить Марш. Працюйте з задоволенням. Проводьте час з тими, кого любите. Так, наш світ сповнений страждань, яких нам не оминути. Тільки іншого не має. Поки ще є сили, здоров’я, цікавість до буття, не треба відвертатися від нього, а жити на повну, який би там не був фінал.

“Дневник книготорговца”

BooksellerDiaryЦя книга – дійсно щоденник власника найбільшої букіністичної крамниці Шотландії. Рік життя, наповнений враженнями від спілкування з покупцями, робочими спостереженнями, деякими приватними деталями.

Формат трохи старомодний, деякі моменті можуть здатися доволі беззмістовними. Тим не менш, у своїх нотатках Шон Байтелл вдало переплітає повсякденність і суто бізнесові коментарі, які безжалісно руйнують романтичне бажання володіння книжковим магазином в еру Kindle й Amazon.

Є така стереотипна мрія про те, що мати свою книжкову крамницю – не менш круто, ніж керувати власним баром. Сиди собі в оточенні чудових історій, читай у своє задоволення, допомагай відвідувачам знайти серед асортименту те, що їм буде до вподоби.

Насправді все це працює абсолютно не так. І Шон – з тонким отруйним сарказмом, що характерний англійському гумору – крок за кроком пояснює в чому ми всі помиляємось. Якщо вам подобається серіал Black Books, ця книжка доповнить його просто ідеально.

І не забудьте зазирнути на youtube автора: