The Long Goodbye

TheLongGoodbyeЯк повідомляє “Вікі”, Чандлер називав цей роман “своєю найкращою книгою”. Починається вона майже так само, як і “Прощавай, кохана” – з несподіваного знайомства.

У детектива Марлоу новий приятель на ім’я Террі. Він одружений на дочці медіа-магната, має багато грошей, але мало щастя. Між Террі й Марлоу розпочинається спокійна чоловіча дружба. Вони регулярно зустрічаються, п’ють коктейлі, говорять за життя. Одного ранку схвильований Террі раптово з’являться на порозі оселі Марлоу і просить відвезти його до кордону з Мексикою. У Террі в руці пістолет.

Марлоу виконує прохання без зайвих питань, а трохи згодом дізнається, що дружина Террі знайдена вбитою. Зв’язок між подіями начебто очевидний, хоча сам Марлоу не вірить, що Террі був здатний на вбивство. Втім, “розкрутити” цю справу детективу не вдається – батько вбитої не зацікавлений у поширенні новин і застосовує для цього всі наявні (і переконливі) ресурси.

Тим часом у Марлоу чергове знайомство – його наймають знайти зниклого письменника. Особа доволі відома, успішна, але має проблеми з алкоголем і схильність до небезпечних імпульсивних дій. Ця нова справа наче незалежна від драматичних подій із дружиною Террі. Але (традиційно для історій Чандлера) так здається тільки попервах.

Якщо почитати відгуки про роман, то виявляється, що його можна або любити, або бути ним розчарованим. Мушу зазначити, що я потрапив до другої категорії.

“Довге прощання” приділяє більше уваги соціальний критиці (насамперед це коментарі щодо стилю життя багатіїв) і менше – детективний інтризі. У попередніх книгах події розвивалися струмко й динамічно, були насичені твістами. Тут – Марлоу постійно ходить колами, рефлексує, а внутрішня хронологія оповідання може легко пропустити декілька тижнів без жодних важливих чи цікавих пригод.

Очевидно, на Чандлера впливав стан його дружини, яка, на жаль, помирала під час написання роману. Після її смерті Чандлер багато пив, і логічно, що ця тема знайшла сильне відображення в книзі. Художня мова – набагато похмуріша, меланхолічна, ніж у попередніх творах. Роман важко читається.

“Довге прощання” – взірець відбиття особистих страждань автора. Болісна літературна сповідь, у якій зашифровані образи самого Чандлера. Але якщо відокремитися від них, то отримаємо доволі слабкий і затягнутий детектив.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s