“Інтернат”

InternatВчитель Паша з невеличкого селища їде в місто, що забрати з інтернату свого племінника. У місті, і взагалі навкруги, війна. Точних географічних назв у романі немає, але зрозуміло, що мова йде про Дебальцеве. Січень-лютий 2015-го. Українська армія залишає позиції, на її місце приходить “рускій мір”.

І до своїх, і до чужих Паша ставиться однаково підозріло. Принаймні на початку його страшної триденної подорожі туди й назад.

Герой “Інтернату” – це начебто збірний образ пересічного українця. До влади довіри немає. До війська – теж. Паша раптом розуміє, що його примітивне життя до війни мало свій шарм и сенс, до яких він тепер жадає повернутися. Хочется, щоби війна шла собі далі без нього. Щоби його залишили в спокої. Але ситуація час від часу вимагає робити непростий ініціативний вибір.

Інтернат і його мешканці – це, можливо, сам Донбас. Подібні аналогії провести не важко. Не особливо приємна місцевість і мешканці, якщо поспіхом подивитися збоку. Але люди, як і скрізь, є нормальні, а є мудаки. Просто не треба робити швидких висновків і вчитися жити разом. Говорити один одному правду й поважати за це.

Роман, безумовно, психологічно важкий. Перед ним я читав спогади Олександра Данилюка, тому в моїй уяві реальні події мов би нашаровувались на художні. Хоча, здалося, що не особливо-то історія Жадана вийшла надуманою. Занадто сильно болить, щоби додатково щось вигадувати.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s